Привітання вчителю з Днем Вчителя. Побажання до Дня Вчителя

На уроках — руки в фарбі,
Пензлі скрізь та Олівці.
Намалюєм, може, Барбі,
Квіти, дивні корінці,
Чи будівлі — стиль барокко,
Ріки, що течуть широко,
Танки, кораблі, авто,
Поїзд, літаки, метро.
На папері оживають
Наші мрії і думки,
Чи реальні, чи незнані,
Нерозгадані світи.

Мій любий учителю, ти вчив мене
І вів у край незвіданий і сповнений краси.
Ти дав мені, що міг, вогонь той не зітлів,
Що був розпалений у серденьку тобою.

За руку взяв і вивів в дивний світ,
В країну знань і незбагненних мрій.
„Дивись! ” – сказав і розгорнув ту долю –
Сторінки книжки чарівні...

Нема кінця і краю захопленням душі
, Дитячим сподіванням, надіям, вірі і красі.
Тож розпали вогонь сильніш, залиш
Глибокий світ пізнань і вдячність невимовну.

Мій любий вчителю, ти тільки знай:
Любов до тебе житиме завжди,
У будь-яку годину, будь-де ти пам’ятай:
Закладений тобою скарб в нас житиме віки.

Талантами повниться наша школа.
Але про це не дізналися б ми ніколи,
Якби не вчителі фізкультури, малювання, музики , праці,
Ніколи б не знали...

Пам'ятайте, що без Вас цей світ буде набагато гіршим, адже саме освітяни дають надію людству на подальший розвиток!

Прийміть вітання найкращі наші
І побажання в цей Святковий День,
Щоб від життя була завжди лиш радість,
А ще – любов і шана від людей.
Бажаємо Вам багато літ прожити,
Душею й серцем молодіти,
Щоб щастя й радість Вас не минали,
Щоб Ви постійно гарний настрій мали.
Щоб злагода, мир панували у хаті,
Були Ви здорові, достатком багаті.
Хай шлях Ваш буде світлим,
А все життя, мов той кришталь -
Прекрасним, ніжним, чистим.
Тож не старійте і не знайте
В житті ні смутку, а ні бід,
Живіть щасливо до Ста літ !

О, вчителі! Невже ви не втомились
У юні душі сіяти зерно?
Для цього ви на світі і з'явились,
Щоб в учнях буйно проросло воно.

О, вчителі! І слів не підібрати,
Епітетів, метафор, порівнянь,
Щоб вдячності рядочки проказати
За те, що щедро віддаєте нам.

О, вчителі! Прекрасного ви гідні,
Бо вибрали в житті свою мету;
І нині я за всіх скажу: - Спасибі, рідні,
За вашу місію подвижницьку й святу!

Росяною стежкою, стежкою-мережкою
Тебе доля-доленька в школу привела.
Добре й вічне сіяла щира твоя усмішка
І тобі, учителько, найкращі слова…

Серце дзвенить дзвоником і злетіти проситься,
А як ввійдеш в клас ти – радість ожива.
Багатьох навчила ти життєвих мудростей,
Їх в життя далеке мрія повела.

Ще не раз згадається піснею-ромашкою,
Квіткою, калиною школа край села
Та найбільш, дитиною – чистою перлиною
До якої доленька тебе привела.

І світанком вересень полонить хай спогади,
А душа ще довго радіє й співа
Ти ж моя, учителько, джерела хранителько
Серця чистим променем всіх обійняла.

Вчителю вклонимся в ноги
В день цей святковий всі ми.
Нас научали усього,
Нас ви зробили людьми.
Доземна вклоняємось нині
Вам, учителю, з пошаною,
Хоч скроні Ваші вже сиві,
Міцні ви шкільного славою!

Я пам'ятаю день і час

Я пам'ятаю день і час,
Коли пішов у перший клас,
Коли за парту вперше сів
І першу лінію провів...

Як перше слово прочитав,
Як першу букву написав,
І перші вчительки слова,
Що хліб - усьому голова.

Повік залишаться в мені
Дитячі мрії осяйні,
Стежина в росяні поля
І перша вчителька моя.

Я пам'ятаю ту любов,
Що оживає знову й знов.
Подругу в білому вбранні,
Що часто снилася мені...

Я пам'ятаю день і час,
Коли скінчив останній клас.
Шкільний дзвінок у груди бив,
А я дзвонив, а я дзвонив...

Повік залишаться в мені
Юнацькі мрії осяйні,
Стежина в росяні поля
І перша вчителька моя

Золоті знов каштани й тополі,
Шкільний дзвоник як серця ритм,
І в твоїй учительській долі
Вічним трепотом він дзвенить.

Кличе, зве, поринає у спомин,
Де велика родина, шкільна вся сім’я,
Де твоїх зірочок небо повне,
Та єдине для них твоє, Вчитель, ім’я.

Із рожевих світанків дитинства,
Доброти, тепла та любові,
Із батьківства та материнства
Вся твоя учительська доля.

Світлом сонця удача хай лине,
Як в калиновій казці неначе,
І нехай джерелом в ній неспинним
Буде радість і сміх дитячий.