День памяті Т.Г. Шевченко 9 Березня. Привітання з Шевченківським днем

Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню тяжкую минуту,
За неї Господа моліть!

"КАТЕРИНА"

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями ,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине...

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.


"І Архімед, і Галілей...", 1860 Тарас ШЕВЧЕНКО

... заснула Вкраїна,
Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила,
А дітям надію в степу оддала.

В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі...
Тепер же злої тії долі,
Як бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і господа любить.

П’явки, п’явки! Може батько
Останню корову
Жидам продав, поки вивчив
Московської мови!..
Україно, Україно!
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,
Чорнилом политі,
Московською блекотою…

Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо оддав Україну москалям поганим?!

Чи ми ще зійдемося знову
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли!
Нехай і так. Не наша мати,
А довелося поважати.
То воля господа. Годіть!
Смирітеся, молітесь богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть,
Любіть її... Бо время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї господа моліть.

І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

"І мертвим, і живим...", 1848 Тарас ШЕВЧЕНКО

І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.


"І все-таки до тебе думка лине...", 1895 Леся УКРАЇНКА

Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі
Із нашої України!
Чи там раду радять, як на турка стати,
Не чуємо на чужині.


Тарас ШЕВЧЕНКО "Гамалія", 1842

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого.

Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим...", 1845

Воскреснеш, нене, встанеш з домовини...
Тебе я словом правди привітаю,
І розіллється слава України
По всій вселенній, од краю до краю.

"Слово правди", 1882 Пантелеймон КУЛІШ

Україно! Україно!
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,
Чорнилом политі,
Московською блекотою
В німецьких теплицях
Заглушені!.. Плач, Украйно!
Бездітна вдовице!

Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844

Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

Тарас ШЕВЧЕНКО
"Стоїть в селі Суботові...", 1845

Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!


Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон"("Гори мої високії..."), 1847

Згадайте, братія моя...
Бодай те лихо не верталось,
Як ви гарнесенько і я
Із-за решотки визирали.
І, певне, думали: «Коли
На раду тиху, на розмову,
Коли ми зійдемося знову
На сій зубоженій землі?»
Ніколи, братія, ніколи
З Дніпра укупі не п'ємо!
Розійдемось, рознесемо
В степи, в ліси свою недолю,
Повіруєм ще трохи в волю,
А потім жити почнемо
Меж людьми, як люде.
А поки те буде,
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте
І за неї, безталанну,
Господа моліте.
І його забудьте, други,
І не проклинайте.
І мене в неволі лютій
Інколи згадайте.

Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!


Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим...",1845

Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерти!


Борис ГРІНЧЕНКО
"Землякам", 1898

Що там тюрма!
То слава наша!
Ми всі тепер сидим в тюрмі!
Всі п'єм одну ми скорбну чашу,
Одна вона — тобі й мені.


Олександр КОНИСЬКИЙ
"Я не боюсь...", 1882

Сонце заходить, гори чорніють.
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся... і серцем лину
В темний садочок на Україну.


Тарас ШЕВЧЕНКО
"N. N."("Сонце заходить, гори чорніють..."), 1847

Що наша Вкраїна
Стала шляхті раєм,
А ми, її рідні діти,
По степах блукаєм.



Пантелеймон КУЛІШ
"Дунайська дума", 1862

Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.
А ти пишалася колись
В добрі і розкоші! Вкраїно!
Мій любий краю неповинний!
За що тебе Господь кара,
Карає тяжко?

Тарас ШЕВЧЕНКО
"Осії. Глава XIV (Подражаніє)", 1859

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.

"І мертвим, і живим...", 1845 Тарас ШЕВЧЕНКО

Дніпро, Україну згадаєм,
Веселі селища в гаях,
Могили-гори на степах —
І веселенько заспіваєм...

"Чи, не покинуть нам, небого...", 1861 Тарас ШЕВЧЕНКО

Шевченко помер 10 Березня 1861 збірка
"Чи, не покинуть нам, небого..." - як знав...

Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара, —
Нам пора для України жить.

Іван ФРАНКО "Не пора", 1880

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.


Тарас ШЕВЧЕНКО
"Мені однаково, чи буду...", 1847

Україна там, де Шевченко – у наших серцях, у пам’ятниках, як символ боротьби за волю, права та свободи українців