Смерть косить всіх людей невблаганно,
Ні ти, ні я, пройти не зможемо повз,
Але, - покидаючи, свято наше земне,
Хочу сподіватися, що і потім зі мною
Нащадки по - людськи тут обійдуться,
Коли очі мої покійні зімкнуться.
Щоб завжди, лежати мені в чистоті,
Як і в миру, на Матінці - Землі,
Щоб був у спокої багато-багато років,
Завдяки всіх, що шанують свою обітницю,
Хто після смерті згадав про мене,
Давно затихшим, - в похмурій тиші...